гречка
Гречка, -ки
ж. Греча, гречиха-растеніе. Вродила йому така гречка, що на все поле. Рудч. Ск. II. 207. греча-зерно. Розсипав гречку. мн. гречки. Посѣвы гречихи. Та й гречки гарні цей год.
2) раст.: а) — дика, польова. Capsella bursa pastoris. Вх. Пч. Т. 9. ЗЮЗО. І. 114. б) — дика. Rumex acetosa. Вх. Пч. І. 12.
3) Коричневыя крапинки по бѣлой лошади. Коненя мале, сухе, та таке пархате, що аж гречкою усипане. Рудч. Ск. II. 175.
4) нехай буде гречка. Пусть будетъ по твоему. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Ном. № 4965.
5) скакати у гречку. Нарушать супружескую вѣрность.
6) перегнати через гречку. Задать трепку. Ном. № 3632. Слм. VIII. ум. гречечка. Грин. ІІІ. 54.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гречка — гре́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гре́чки Орфографічний словник української мови
- гречка — -и, ж. 1》 Однорічна трав'яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно. 2》 Зерно цієї рослини. Скакати в гречку — мати позашлюбні зв'язки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гречка — гре́чка : ◊ скочити в гре́чку → скочити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гречка — Гречана каша сама себе хвалить. Добру річ не потрібно вихваляти. Гречка каже : „Сій мене хоч у воду, аби впору". Щоб гречка добре вродила, її треба сіяти своєчасно. З гречки та проса — і каша, і паска. Приповідки або українсько-народня філософія
- гречка — Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових, походить із Азії, круп'яна культура; листя червоне, квіти білі або рожеві, запашні; насіння багате білком (бл. 12%) і жирами (2, 6%), переробляють на крупу; цінна харчова культура і медонос. Універсальний словник-енциклопедія
- гречка — ГРЕ́ЧКА, и, ж. 1. Однорічна трав’яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з’явився Гуща (Коцюб. Словник української мови в 11 томах