1. Словник української мови Грінченка

гримнути

Гримнути, -ну, -неш

гл. = грімнути.

---------------

Грімати и гримати, -маю, -єш, грімнути и гримнути, -мну, -неш

гл.

1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Могил. 117. Двері гримли серед хати. Федьк. І. 114. О стрѣльбѣ чаще: грімати. Із дванадцяти штук гармат грімали. АД. І. 217. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. Шевч. 574.. Три дні грімали самопали. К. ЧР. 105.

2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. МВ. ІІ. III. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. Рудч. Ск. II. 131. — на кого. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. МВ. І. 26.

3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Рудч. Ск. І. 23. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає. ЗОЮР. І. 18.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гримнути — гри́мнути 1 дієслово доконаного виду стукнути гри́мнути 2 дієслово доконаного виду загриміти Орфографічний словник української мови
  2. гримнути — [гримнутие] -ну, -неиш, нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. гримнути — I -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до гримати. 2》 перех., розм. Ударити з силою. 3》 неперех., ким, чим, розм. Кинути з силою кого-, що-небудь. 4》 неперех., розм. Важко, з шумом упасти, звалитися куди-небудь. II -ну, -неш, док. Однокр. до гриміти 1). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гримнути — гри́мнyти 1. стукнути, вдарити (м, ср, ст)||вгатити 2. вул. випити алкоголю (ср, ст)|| = ґольнути 3. шк. не скласти іспиту (ст): Не научився ні одного вірша, і остаточно при здаванні поправки я “гримнув” (Шухевич)||завалити, сипнутися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. гримнути — див. падати Словник синонімів Вусика
  6. гримнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. гримнути — Гри́мнути, див. гри́мати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гримнути — ГРИ́МНУТИ¹, ну, неш, док. 1. неперех. Однокр. до гри́мати. Розсердився старий, гримнув дверима, пішов (Коцюб., І, 1955, 302); Дід Опанас.. увірвав пісню, гримнувши двома кулаками об стіл (Вас. Словник української мови в 11 томах