гримнути
ГРИ́МНУТИ¹, ну, неш, док.
1. неперех. Однокр. до гри́мати.
Розсердився старий, гримнув дверима, пішов (Коцюб., І, 1955, 302);
Дід Опанас.. увірвав пісню, гримнувши двома кулаками об стіл (Вас., II, 1959, 524);
Надворі гримнули гармати, і Крайнюк схопився (Кучер, Голод, 1961, 79);
— Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна. — Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася (Стельмах, І, 1962, 172).
2. перех., розм. Ударити з силою.
В сій же хвилі він чоботом гримнув пса в бік (Стеф., Вибр., 1949, 195).
3. неперех., ким, чим, розм. Кинути з силою кого-, що-небудь.
Зірвав [татарин] з голови шапку і гримнув нею об землю (Коцюб., II, 1955, 153);
Старий Штефанчук відчув, що хтось ним гримнув об землю (Ю. Янов., І, 1954, 122).
4. неперех., розм. Важко, з шумом упасти, звалитися куди-небудь.
Урвалася линва, а Іван гримнув аж на дно (Фр., І, 1955, 109);
Голуб підставив ногу, і вищий [солдат] гримнув з усієї сили на землю (Кучер, Чорноморці, 1956, 170).
ГРИ́МНУТИ², ну, неш, док. Однокр. до гримі́ти 1.
Гучно гримнула музика, загриміли стільці (Панч, II, 1956, 96);
Тимофій вискочив на берег, і в цей час лунко гримнув постріл (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 209);
// безос.
Гримнуло ближче, немов звалив хтось на поміст деревину, загуркотіло й покотилось у небі (Вас., І, 1959, 123);
*Образно. Ось — в Люксембурзі гримнула загальна забастовка (Тич., III, 1957, 202).
Значення в інших словниках
- гримнути — гри́мнути 1 дієслово доконаного виду стукнути гри́мнути 2 дієслово доконаного виду загриміти Орфографічний словник української мови
- гримнути — [гримнутие] -ну, -неиш, нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- гримнути — I -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до гримати. 2》 перех., розм. Ударити з силою. 3》 неперех., ким, чим, розм. Кинути з силою кого-, що-небудь. 4》 неперех., розм. Важко, з шумом упасти, звалитися куди-небудь. II -ну, -неш, док. Однокр. до гриміти 1). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гримнути — гри́мнyти 1. стукнути, вдарити (м, ср, ст)||вгатити 2. вул. випити алкоголю (ср, ст)|| = ґольнути 3. шк. не скласти іспиту (ст): Не научився ні одного вірша, і остаточно при здаванні поправки я “гримнув” (Шухевич)||завалити, сипнутися Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гримнути — див. падати Словник синонімів Вусика
- гримнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- гримнути — Гри́мнути, див. гри́мати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гримнути — Гримнути, -ну, -неш гл. = грімнути. --------------- Грімати и гримати, -маю, -єш, грімнути и гримнути, -мну, -неш гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Словник української мови Грінченка