громадянський
Громадянський, -а, -е
Общественный. Рудч. Ск. I. 26. Громадянське життя. К. Кр. 35. К XII. 135. Мусиш з пана чоловіком громадянським статись. К. XII. 69. Не тільки що народньої, а нема в нас і громадянської гордощі. О. 1862. IX 28. Наші пани, що повстали на Вкраїні з нових народним дуків, дбали про те, як би рідну мову підняти до.... громадянської поваги. К. XII. 121.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- громадянський — громадя́нський прикметник Орфографічний словник української мови
- громадянський — 1. Який стосується правового стану громадян у державі: акти громадянського стану. Вж. зі сл.: закон, кодекс, шлюб, право. 2. Пов’язаний з громадянами; властивий свідомому громадянинові, спрямований на користь суспільства. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- громадянський — -а, -е. 1》 Прикм. до громадянин 1). 2》 Власт. свідомому громадянинові. || Спрямований на користь суспільства... Великий тлумачний словник сучасної мови
- громадянський — ЦИВІ́ЛЬНИЙ (який не належить до війська, не стосується військових справ), НЕВІЙСЬКО́ВИ́Й, ШТА́ТСЬКИЙ, ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, СТА́ТСЬКИЙ заст.; МИ́РНИЙ (який належить мирному населенню). Моряк уже мчав кур'єрським поїздом серед цивільних пасажирів до Одеси (В. Словник синонімів української мови
- громадянський — Громадя́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- громадянський — ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до громадя́ни́н 1. [Руфін:] Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту, і гідність громадянську (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах