громадянський

ГРОМАДЯ́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до громадя́ни́н 1.

[Руфін:] Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту, і гідність громадянську (Л. Укр., II, 1951, 362);

Тісний і нерозривний зв’язок передвижників з народом, з його потребами, прагненнями, сподіваннями є головним громадянським достоїнством художників і всієї їхньої творчої діяльності (Мист., З, 1955, 3).

2. Власт. свідомому громадянинові.

[Аркадій:] Ви, золотко, не крутіть, — будьте хоч раз принципіальні. Де Ваша громадянська мужність? (Корн., І, 1955, 121);

Голос Тичини пролунав для «товаришів інтелігентів» на Україні як голос їх громадянської совісті (Поезія.., 1956, 80);

// Спрямований на користь суспільства.

Художники-передвижники у своєму мистецтві втілювали громадянські ідеї свого часу (Мист., 1, 1957, 23).

3. Невійськовий, цивільний.

Зустрічався я з Марком Лукичем в Єлисаветграді, де він виступав у громадянському клубі (Збірник про Кроп., 1955, 285).

Громадя́нська війна — збройна класова боротьба всередині держави.

У новому фільмі «Арсенал».. я поставив собі за мету показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни (Довж., 1,1958, 22);

Громадя́нська панахи́да див. панахи́да;

Громадя́нська стра́та, заст. — позбавлення всіх громадянських прав.

Над Чернишевським провели середньовічний обряд громадянської страти (Іст. СРСР, II, 1957, 215);

Громадя́нський шлюб — шлюб, зареєстрований органами державної влади без участі церкви.

Лише громадянський шлюб, зареєстрований радянськими органами, визнавався законним (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 61).