1. Словник української мови Грінченка

грунт

Грунт, -ту

м. и пр. см. ґрунт и пр.

---------------

Ґрунт и грунт, -ту

м.

1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. І. 95. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. К. ЧР. 198.

2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде.

3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Чуб. І. 69. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ном. № 10664. ум. ґрунтик, грунтик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грунт — Грунт: — земельна ділянка [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. грунт — Грунт на обочі, а біда поперед очі. Хоч поле далеко, та ненависна жінка все перед очима. За кавалок грунту, бився до шпунту. На Україні, де дуже тяжко було за землю, народ сварився, а то і бився за клапоть землі, або межу. Межа — границя між полями, Грунтами, або господарствами. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. ГРУНТ — • "ГРУНТ" - видавниче т-во. Діяло в Києві 1918. Спеціалізувалося на виданні худож., переважно перекладної, л-ри, книжок з питань мист-ва тощо. Українська літературна енциклопедія
  4. грунт — Грунт, звичайно ґрунт, -ту Правописний словник Голоскевича (1929 р.)