ГРУНТ

• "ГРУНТ"

- видавниче т-во. Діяло в Києві 1918. Спеціалізувалося на виданні худож., переважно перекладної, л-ри, книжок з питань мист-ва тощо. Випускало серії "Універсальна бібліотека", "Народна бібліотека", "Мистецька бібліотека", "Театральна бібліотека", двотижневий ілюстрований часопис л-ри, мист-ва та громад. життя "Універсальний журнал" (1918), "Літературно-критичний альманах" (кн. 1). Видало "Співомовки" С. Руданського, збірки поезій "Під осінніми зорями" М. Рильського, "П'є ро задається" М. Семенка та ін. Т-во популяризувало новітню світову л-ру, видаючи укр. переклади творів Г. Д'Аннунціо, К. Бальмонта, В. Брюсова, Вільє де Ліль-Адана, П. М. Бальбе, К. Гамсуна, Г. Гофмансталя, А. Доде, М. Метерлінка, Г. Мопассана, З. Обстфельдера, А. Реньє, А. Стріндберга, Р. Тагора, К. Тетмайєра, О. Уайльда. Серед перекладачів — Лесь Курбас, М. Лебединець, Ю. Михайлів, М. Семенко (виступав і як автор критичних етюдів до окремих видань). У діяльності видавнич. т-ва брали участь М. Лебединець, М. Семенко, П. Комендант та ін.

О. Л. Рибалко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грунт — Грунт: — земельна ділянка [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. грунт — Грунт на обочі, а біда поперед очі. Хоч поле далеко, та ненависна жінка все перед очима. За кавалок грунту, бився до шпунту. На Україні, де дуже тяжко було за землю, народ сварився, а то і бився за клапоть землі, або межу. Межа — границя між полями, Грунтами, або господарствами. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. грунт — Грунт, звичайно ґрунт, -ту Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. грунт — Грунт, -ту м. и пр. см. ґрунт и пр. --------------- Ґрунт и грунт, -ту м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. І. 95. Словник української мови Грінченка