гудючий

Гудючий, -а, -е

Гудящій. Гудючий лютий зімній вітер. Левиц. І. 35. Гудюча розмова. Левиц. Пов. 243.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гудючий — гудю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гудючий — див. гудучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гудючий — ГУДЮ́ЧИЙ див. гуду́чий. Словник української мови в 11 томах