давнути

Давити, -влю, -виш, одн. в. давнути, давну, давнеш

гл.

1) Давить.

2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95.

3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215.

4) Душить, давить.

5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. К. Досв. 112.

6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193.

---------------

Давнути, -ну, -неш

гл. см. давити. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давнути — давну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. давнути — ДАВНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Однокр. до дави́ти 1. Зареготався я, та й годі; А й мене давнули Таки добре (Шевч., І, 1951, 248). Словник української мови в 11 томах