1. Словник української мови в 11 томах

давнути

ДАВНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Однокр. до дави́ти 1.

Зареготався я, та й годі; А й мене давнули Таки добре (Шевч., І, 1951, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давнути — давну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. давнути — Давити, -влю, -виш, одн. в. давнути, давну, давнеш гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215. Словник української мови Грінченка