давонути
Давонути, -ну, -неш
гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив. Чуб.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- давонути — ДАВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм. Підсил. до давну́ти. Гаряча кров давонула Оксена за горло (Григорій Тютюнник); Князь витримав перші потиски Едмундові, давонув і сам (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах