давонути
ДАВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Підсил. до давну́ти.
Гаряча кров давонула Оксена за горло (Григорій Тютюнник);
Князь витримав перші потиски Едмундові, давонув і сам (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- давонути — Давонути, -ну, -неш гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив. Чуб. Словник української мови Грінченка