давучий
ДАВУ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко.
Те саме, що давки́й.
Непомітно виходили за хату. Короткі шепти, обійма [обійми] моцні, давучі поцілунки (Г. Хоткевич);
З найтемнішої гущавини бору чується давучий крик (П. Воронько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me