давучий

даву́чий

-а, -е, діал.

1》 Терпкий (у 1 знач.).

2》 Ядучий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давучий — ДАВУ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що давки́й. Непомітно виходили за хату. Короткі шепти, обійма [обійми] моцні, давучі поцілунки (Г. Хоткевич); З найтемнішої гущавини бору чується давучий крик (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
  2. давучий — Давучий, -а, -е (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у. Словник української мови Грінченка