1. Словник української мови Грінченка

дарувати

Дарува́ти, -ру́ю, -єш

гл.

1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186.

2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71, Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. ІІІ. 272. Господь його донею дарує.

3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487.

4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. І. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15.

5) дарувати життям, — душею. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дарувати — (безкоштовно передавати комусь щось) обдаровувати, заст. презентувати, (на користь когось, чогось) жертвувати. Словник синонімів Полюги
  2. дарувати — дарува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. дарувати — Приносити в дар; (кого чим) наділяти, обдаровувати, підносити дарунок <�презентувати> кому, (на храм) жертвувати, офірувати; (провину) вибачати, прощати; п-к –УЮЧИИ, який дарує, радий подарувати, ДАРИТЕЛЬ, дародавець. Словник синонімів Караванського
  4. дарувати — -ую, -уєш, недок. і док. 1》 кому, перех. Передавати що-небудь у власність як подарунок. Дарувати свободу. 2》 ким, чим, перех., розм. Наділяти, обдаровувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дарувати — див. задобрювати; пробачати; прощати Словник синонімів Вусика
  6. дарувати — дару́йте насло́ві кому і без додатка. Уживається як стала форма вибачення; вибачайте. (Гусак:) Даруйте на слові, але ви більш як помиляєтесь (І. Микитенко). Фразеологічний словник української мови
  7. дарувати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
  8. дарувати — Дарува́ти, -ру́ю, -ру́єш; дару́й, -ру́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дарувати — ДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. кому, перех. Передавати що-небудь у власність як подарунок. -Що тепер на тобі та на твоїй дочці — я вам дарую (Мирний, IV, 1955, 228); [Семен:] Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, подаруй краще її Іванові (Кроп. Словник української мови в 11 томах