дарувати

Значення в інших словниках

1. дарувати — (безкоштовно передавати комусь щось) обдаровувати, заст. презентувати, (на користь когось, чогось) жертвувати. Словник синонімів Полюги
2. дарувати — дарува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
3. дарувати — Приносити в дар; (кого чим) наділяти, обдаровувати, підносити дарунок <�презентувати> кому, (на храм) жертвувати, офірувати; (провину) вибачати, прощати; п-к –УЮЧИИ, який дарує, радий подарувати, ДАРИТЕЛЬ, дародавець. Словник синонімів Караванського
4. дарувати — -ую, -уєш, недок. і док. 1》 кому, перех. Передавати що-небудь у власність як подарунок. Дарувати свободу. 2》 ким, чим, перех., розм. Наділяти, обдаровувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дарувати — див. задобрювати; пробачати; прощати Словник синонімів Вусика
6. дарувати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
7. дарувати — Дарува́ти, -ру́ю, -ру́єш; дару́й, -ру́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дарувати — ДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. кому, перех. Передавати що-небудь у власність як подарунок. -Що тепер на тобі та на твоїй дочці — я вам дарую (Мирний, IV, 1955, 228); [Семен:] Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, подаруй краще її Іванові (Кроп. Словник української мови в 11 томах
9. дарувати — Дарува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186. Словник української мови Грінченка