1. Словник української мови Грінченка

двигати

Двигати, -гаю, -гаєш, одн. в. двигнути, -гну, -гнеш

гл.

1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою.

2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати. Гол. І. 165.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двигати — дви́гати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. двигати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. Зрушувати з місця, пересувати, носити. 2》 неперех., чим. Робити рухи, ворушити. 3》 перех. Надавати руху чому-небудь; рухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двигати — Рухати, рухнути, зворухувати, зворухнути, позворухувати, розрухувати, розрухати, порозрухувати, рушати, рушити, вирушувати, вирушити, повирушувати, зрушувати, зрушити, позрушувати, порушувати, порушити, розрушуватіі, розрушити, порозрушувати, ворушити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. двигати — дви́гати тягнути, нести щось важке (м, ср, ст): Як ішли додому і Маринка знеможено висіла на його рамені, Михайло Галій був дуже поважний. Нічого не говорив, двигав її аж під саму хату (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. двигати — див. бити; іти Словник синонімів Вусика
  6. двигати — РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. двигати — ДВИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. Зрушувати з місця, пересувати, носити. Зет, сильно дужий, кремезний — двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах