двигати

Значення в інших словниках

1. двигати — дви́гати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. двигати — Рухати, рухнути, зворухувати, зворухнути, позворухувати, розрухувати, розрухати, порозрухувати, рушати, рушити, вирушувати, вирушити, повирушувати, зрушувати, зрушити, позрушувати, порушувати, порушити, розрушуватіі, розрушити, порозрушувати, ворушити... Словник чужослів Павло Штепа
3. двигати — дви́гати тягнути, нести щось важке (м, ср, ст): Як ішли додому і Маринка знеможено висіла на його рамені, Михайло Галій був дуже поважний. Нічого не говорив, двигав її аж під саму хату (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. двигати — див. бити; іти Словник синонімів Вусика
5. двигати — РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. двигати — ДВИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. Зрушувати з місця, пересувати, носити. Зет, сильно дужий, кремезний — двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
7. двигати — Двигати, -гаю, -гаєш, одн. в. двигнути, -гну, -гнеш гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати. Гол. І. 165. Словник української мови Грінченка