1. Словник української мови Грінченка

джгут

Джгут, -та

м.

1) Платокъ или что нибудь другое свернутое на подобіе веревки, жгутъ. Макс. (1849. 60.

2) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 471. Гуляти у джгута. ум. джгуток.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. джгут — джгут іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. джгут — рідко жгут, -а, ч. 1》 Туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи і т. ін.; скрутень. || у знач. присл. джгутом. У вигляді канату. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. джгут — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  4. джгут — ДЖГУТ (ЖГУТ рідко) (туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи тощо), СКРУЦА́К діал.; СКРУ́ТЕНЬ (СКРУ́ТІНЬ), СКРУ́ТКА, СКРУ́ТОК, СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал. (з сіна, соломи, прядива); КРУ́ТЕНЬ (КРУ́ТІНЬ) (для розпалювання в печі). Словник синонімів української мови
  5. джгут — ДЖГУТ, рідко ЖГУТ, а́, ч. 1. Туго скручений у вигляді канату шматок тканини, пучок соломи і т. ін.; скрутень. Я йшов поруч з хурою, тримаючись за перев’я зану жгутом, тріснуту голоблю (Мур., Бук. повість, 1959, 58); *Образно. Словник української мови в 11 томах