дзвіничка
Дзвіниця, -ці
ж.
1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445.
2) = вежа 3. Гол. І. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI; Св. 36. ум. дзвіничка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвіничка — -и, ж. Зменш. до дзвіниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзвіничка — ДЗВІНИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до дзвіни́ця. Церква без бань, .. на фасаді піднімається дзвіничка оригінальної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 401); Біля дерев’яної дзвінички.. бевкав дзвін. Дзвонить старий попик (Довж., І, 1958, 117). Словник української мови в 11 томах