1. Словник української мови в 11 томах

дзвіничка

ДЗВІНИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до дзвіни́ця.

Церква без бань, .. на фасаді піднімається дзвіничка оригінальної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 401);

Біля дерев’яної дзвінички.. бевкав дзвін. Дзвонить старий попик (Довж., І, 1958, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвіничка — -и, ж. Зменш. до дзвіниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзвіничка — Дзвіниця, -ці ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445. 2) = вежа 3. Гол. І. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI; Св. 36. ум. дзвіничка. Словник української мови Грінченка