1. Словник української мови Грінченка

добродійка

Добродійка, -ки

ж.

1) Благодѣтельнница.

2) Сударыня. «Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. ЗОЮР. І. 304.

3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси.

4) шановна добродійко! високоповажна добродійко. Милостивая государыня! ум. добродієчка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добродійка — добро́дійка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. добродійка — -и, розм. Жін. до добродій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добродійка — ПА́НІ невідм. (у формі ввічливого звертання, при називанні), ДОБРО́ДІЙКА, ПА́НІЯ розм., ПА́НЯ розм., МАДА́М заст., ірон.; ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст. (при звертанні молодших жінок до старших, чоловіків до жінок). Словник синонімів української мови
  4. добродійка — Добро́дійка, -ки, -ці; -дійки, -дійок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. добродійка — ДОБРО́ДІЙКА, и, ж., заст., розм. Жін. до добро́дій. Добродійка Анна прижмурила очі, сперла втомлену голову на високе поруччя софи (Коб., II, 1956, 264); [Кіндрат:] Добродійко! не думав я нікому Хвалитися про те, що маю в серці (Сам. Словник української мови в 11 томах