1. Словник української мови Грінченка

допуст

Допуст, -ту

м. Попущеніе, допущеніе. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був. Камен. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допуст — -у, ч., зах. Допущення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. допуст — до́пуст: ◊ до́пуст Божий кара Божа (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт