1. Словник української мови Грінченка

дотепа

Дотепа, -пи

ж.

1) Способность, умѣнье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен.

2) Способный чоловѣкъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотепа — доте́па 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота тямуща людина рідко доте́па 2 іменник жіночого роду дотепність рідко Орфографічний словник української мови
  2. дотепа — -и, ж., розм., рідко. 1》 Вельми тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. 2》 заст. Дотепність (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дотепа — див. умілий Словник синонімів Вусика
  4. дотепа — ДОТЕ́ПА, и, ж., розм., рідко. 1. Надто тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. Суддею у нас був такий дотепа. 2. заст. Дотепність (у 1 знач.). — Тебе я поважаю за твою дотепу та завзяття (Метл. і Кост., Тв., 1906, 129). Словник української мови в 11 томах