1. Словник української мови в 11 томах

дотепа

ДОТЕ́ПА, и, ж., розм., рідко.

1. Надто тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи.

Суддею у нас був такий дотепа.

2. заст. Дотепність (у 1 знач.).

— Тебе я поважаю за твою дотепу та завзяття (Метл. і Кост., Тв., 1906, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотепа — доте́па 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота тямуща людина рідко доте́па 2 іменник жіночого роду дотепність рідко Орфографічний словник української мови
  2. дотепа — -и, ж., розм., рідко. 1》 Вельми тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. 2》 заст. Дотепність (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дотепа — див. умілий Словник синонімів Вусика
  4. дотепа — Дотепа, -пи ж. 1) Способность, умѣнье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен. 2) Способный чоловѣкъ. Словник української мови Грінченка