1. Орфографічний словник української мови

дотепа

доте́па 1

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

тямуща людина

рідко

доте́па 2

іменник жіночого роду

дотепність

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотепа — -и, ж., розм., рідко. 1》 Вельми тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. 2》 заст. Дотепність (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дотепа — див. умілий Словник синонімів Вусика
  3. дотепа — ДОТЕ́ПА, и, ж., розм., рідко. 1. Надто тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. Суддею у нас був такий дотепа. 2. заст. Дотепність (у 1 знач.). — Тебе я поважаю за твою дотепу та завзяття (Метл. і Кост., Тв., 1906, 129). Словник української мови в 11 томах
  4. дотепа — Дотепа, -пи ж. 1) Способность, умѣнье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен. 2) Способный чоловѣкъ. Словник української мови Грінченка