1. Словник української мови Грінченка

дружка

Дружка, -ки

ж.

1) Молодая дѣвушка изъ приглашенныхъ невѣстой быть на свадьбѣ; одна изъ дружок носить названіе старшої. Завтра заплети кісоньку в дрібушки, та вже ж тобі не ходити в дружки! Мет. 206. Ой брязнули на дворі цимбали, озвалися у сінях бояри, заспівали дружки у світлиці, забилося серце у вдовиці. К. Досв. 120.

2) Подруга. Ой хвалилася гречная панна своїми косами перед дружками. Чуб. ІІІ. 299. ум. друженька, дружечка. Грин. ІІІ. 496, 433, 476. Сідайте сюди, дівчата.... от же вам і ложечки, брусуйте, друженьки, брусуйте. Кв. Есть у мене служечка, старшая дружечка. Мет. 193. Усі дружечки по лавах сіли, а Ганнуся на посаді. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружка — дру́жка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири дру́жки Орфографічний словник української мови
  2. дружка — -и, ж. 1》 Дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді. 2》 діал. Те саме, що дружба II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дружка — ДРУ́ЖКА, и, ж. 1. Дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді. Лукина з дружками пішла по селі просить на весілля (Н.-Лев., III, 1956, 348); Тим часом дівчата, які були вже признані дружками, затягли «Ой у полі та овес рясний.. Словник української мови в 11 томах