1. Словник української мови Грінченка

дружок

Друг, -га

мн. друзі, м.

1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Ном. №9021. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. К. Досв. 28. Разом, друзі! крикнув Карпо. Левиц. Пов. 350. Не так тії сто братів, як сто друзів. Ном. Рече Христос до Івана, свого друга. Чуб. ІІІ. 21.

2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Мет. 94. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Мет. 184. ум. дружок. Чуб. V. 1004.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружок — дружо́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дружок — -жка, ч., розм. 1》 Пестл. до друг 1). 2》 Те саме, що друг 1). || зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дружок — (-жка) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 168. Словник жарґонної лексики української мови
  4. дружок — див. друг Словник синонімів Вусика
  5. дружок — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
  6. дружок — ДРУЖО́К, жка́, ч., розм. 1. Пестл. до друг 1. Піду з горя у лісок, Пущу стиха голосок; Пущу стиха голосок, Чи вчує мій дружок (Чуб., V, 1874, 270); Навкруг лужка обійшла, Гей, ніде дружка не знайшла (Укр.. лір. Словник української мови в 11 томах