дружок
ДРУЖО́К, жка́, ч., розм.
1. Пестл. до друг 1.
Піду з горя у лісок, Пущу стиха голосок; Пущу стиха голосок, Чи вчує мій дружок (Чуб., V, 1874, 270);
Навкруг лужка обійшла, Гей, ніде дружка не знайшла (Укр.. лір. пісні, 1958, 160);
Гавеня, наш маленький пернатий дружок, і те радісненько свого дзьоба розкривало (Ковінька, Кутя.., 1960, 28).
2. Те саме, що друг 1.
Були б пиріжки — будуть і дружки (Укр.. присл.., 1955, 294);
Вона пам’ятає, коли Василіу разом з своїм дружком Аурелом, високим, худим хлопчиком, пас громадську череду (Чаб., Балкан. весна, 1960, 278);
[Геннадій:] Дружок один, з Кавказу, такого винця привіз, що куди там! Нектар! Просто нектар! (Мороз, П’єси, 1959, 263);
// зневажл.
Стерв’ятник кинувся тікати на одному моторі. Два його фашистських дружки припустили попереду, не думаючи про рятування колеги (Ю. Янов., І, 1958, 273).
Значення в інших словниках
- дружок — дружо́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- дружок — -жка, ч., розм. 1》 Пестл. до друг 1). 2》 Те саме, що друг 1). || зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дружок — (-жка) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 168. Словник жарґонної лексики української мови
- дружок — див. друг Словник синонімів Вусика
- дружок — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
- дружок — Друг, -га мн. друзі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Ном. №9021. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. К. Досв. 28. Разом, друзі! крикнув Карпо. Левиц. Пов. 350. Не так тії сто братів, як сто друзів. Ном. Словник української мови Грінченка