дубчичок

Дуб, -ба

м.

1) раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. Мет. 107.

2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Вас. 150. Описаніе ея: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. І. 43 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. см. дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087.

4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. Ив. 48.

5) зелений дуб. Родъ дѣтской игры. Ив. 68. 6) високий дуб. Родъ игры въ мячъ. Ив. 28.

7) горю-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба.

8) дуба дати. Умереть. дав йому дуба. Убилъ его.

9) дуба ставати. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. Камен. у. б) — стати. Остолбенѣть. см. дубала, дубора.

10) по сей дуб миля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. ум. дубок, дубочок, дубонько, дубчик, дубчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Сніп. 102. ув. дубище. Чуб. V. 1169.