1. Словник української мови Грінченка

дубівка

Дубівка, -ки

ж.

1) Родъ дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293.

2) Чернильный орѣшекъ. Камен. у. Вх. Лем. 412.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дубівка — Дубі́вка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. дубівка — -и, ж. 1》 Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м'якушем. 2》 Плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубівка — Дубі́вка, -вки, -вці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дубівка — ДУБІ́ВКА, и, ж. 1. Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м’якушем. Узбецькі дині — то не звичайні дубівки чи качанки (Ле, Міжгір’я, 1953, 300). 2. Плід цієї рослини. Словник української мови в 11 томах