1. Словник української мови в 11 томах

дубівка

ДУБІ́ВКА, и, ж.

1. Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м’якушем.

Узбецькі дині — то не звичайні дубівки чи качанки (Ле, Міжгір’я, 1953, 300).

2. Плід цієї рослини.

Були тут [на баштані] дубівки з шкаралупою, як дубова кора (Донч., VI, 1957, 140);

*У порівн. Буйні голови поклали В мішок.., Мов пару гарних дубівок (Котл., І, 1952, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дубівка — Дубі́вка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. дубівка — -и, ж. 1》 Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м'якушем. 2》 Плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубівка — Дубі́вка, -вки, -вці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дубівка — Дубівка, -ки ж. 1) Родъ дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орѣшекъ. Камен. у. Вх. Лем. 412. Словник української мови Грінченка