1. Словник української мови Грінченка

дужка

Дужка, -ки

ж.

1) ум. отъ дуга.

2) Ушко у сосуда.

3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій пруть, которымъ соединены его уши. Сим. 250.

4) У корзины — ручка, соединяющая ея бека.

5) Анат. ключица. Терск. обл.

6) напитися по дужку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Алв. 42. ум. дужечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. Мет. 50.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дужка — ду́жка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ду́жки Орфографічний словник української мови
  2. дужка — -и, ж. 1》 Зменш. до дуга 1). 2》 Ручка чи яка-небудь інша частина предмета, що має форму дуги. 3》 Один із парних розділових знаків у вигляді вертикальної заокругленої чи фігурної риски. || Один із парних математичних знаків такої ж форми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дужка — див. держак Словник синонімів Вусика
  4. дужка — ДУ́ЖКА (деталь окулярів), ХОМУ́ТИК. Словник синонімів української мови
  5. дужка — Ду́жка, -жки, -жці; ду́жки́, ду́жо́к, ду́жка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дужка — ДУ́ЖКА, и, ж. 1. Зменш. до дуга́ 1. До округлого, мов чаша, острівця хилився обведений срібною дужкою молодик (Стельмах, Хліб.., 1959, 466); Все се стоїть у мене перед очима... Словник української мови в 11 томах