1. Словник української мови Грінченка

дурнота

Дурнота, -ти

ж.

1) Глупость.

2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурнота — дурнота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дурнота — -и, ж., діал. 1》 Те саме, що дурість. 2》 збірн. Дурні, бевзі. Великий тлумачний словник сучасної мови