1. Словник української мови Грінченка

дівувати

Дівувати, -вую, -єш

гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дівувати — дівува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дівувати — -ую, -уєш, недок. Бути дівчиною. || Брати участь у дівочих розвагах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дівувати — Дівува́ти, -ву́ю, -ву́єш, -ву́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дівувати — ДІВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути дівчиною. Сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином (Шевч., II, 1953, 124); — Сиділа я на селі, дівувала та світом нудила (Н.-Лев., IV, 1956, 297); // Брати участь у дівочих розвагах. Словник української мови в 11 томах