1. Словник української мови Грінченка

дідух

Дідух, -ха

м. или дідуха, -хи, ж.

1) Солома, которую стелять въ хатахъ наканунѣ Рождества Христова. О. 1861. XI. Св. 60. Чуб. І. 44. ІІІ. 437.

2) Фитиль, напитанный остатками отъ перечистки воску.

3) Пробка изъ соломы.

4) Связка тростника или соломы, употребляемая для загорожи или обшивки стѣнокъ куреня и т. п. Чуб. VII. 379.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідух — Сніп, який ставили в хаті напередодні різдва [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. Дідух — Діду́х прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. дідух — -а, ч., етн. Сніп, якого ставили за старим звичаєм у кутку хати перед Різдвом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дідух — див. жмут Словник синонімів Вусика
  5. дідух — ДІДУ́Х, а́, ч., етн. Сніп, який ставили за старим звичаєм у кутку хати перед різдвом. Йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з дідухом і кутею (Фр., VIII, 1952, 100); Марина внесла до хати сніп пшениці.. Словник української мови в 11 томах