1. Словник української мови Грінченка

дієвий

Дієвий, -а, -е

Дѣйствующій. дієві особи, д. люде. Дѣйствующія лица въ сценическихъ произведеніяхъ. К. Бай. 5.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дієвий — діє́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дієвий — [д'ійевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. дієвий — див. дійовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дієвий — ДІЄ́ВИЙ, а, е. Здатний активно діяти, впливати на що-небудь. Цілий ряд військових походів, які десять років тому заподіяв Лантух, – а у цьому йому дієву підмогу чинив Петро Калнишевський, на прізвисько Калніж, військовий осавул, – що це дало? (Г. Словник української мови у 20 томах