жалкування
Жалкува́ння, -ня
с. Сожалѣніе. МВ. (О. 1862. І. 91). І прийде час німого жалкування. К. ПС. 151.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жалкування — жалкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- жалкування — -я, с. Дія за знач. жалкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жалкування — Жалкува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жалкування — ЖАЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жалкува́ти. — Я перешкодив вам, професор, — з щирим жалкуванням промовив Ласточкін, — ви якраз працювали (Смолич, III, 1959, 551); — В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене… (Н.-Лев., IV, 1956, 237). Словник української мови в 11 томах