1. Словник української мови в 11 томах

жалкування

ЖАЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жалкува́ти.

— Я перешкодив вам, професор, — з щирим жалкуванням промовив Ласточкін, — ви якраз працювали (Смолич, III, 1959, 551);

— В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене… (Н.-Лев., IV, 1956, 237).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалкування — жалкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. жалкування — -я, с. Дія за знач. жалкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жалкування — Жалкува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. жалкування — Жалкува́ння, -ня с. Сожалѣніе. МВ. (О. 1862. І. 91). І прийде час німого жалкування. К. ПС. 151. Словник української мови Грінченка