1. Словник української мови Грінченка

жалко

Жалко

нар.

1) Жаль, жалко. В матері дітки — нарівно жалко. Ном. № 9217. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. Мет. 39.

2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчіше.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалко — жа́лко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. жалко — ЖАЛЬКО пр., жаль, шкода, фр. прикро; (на серці) сумно, жалісно. Словник синонімів Караванського
  3. жалко — 1》 присудк. сл. Те саме, що жаль II 1). 2》 у знач. присудк. сл. Про почуття смутку; про журбу, тугу за ким-, чим-небудь; сумно. || із спол. що і з інфін. Про почуття жалю з приводу чого-небудь. 3》 присудк. сл., чого і з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жалко — Жаль, шкода Словник чужослів Павло Штепа
  5. жалко — II. ШКО́ДА́ предикат (про почуття жалості, співчуття до когось, прикрості з якогось приводу, небажання втратити щось, позбутися чогось), ЖАЛЬ, ЖА́ЛКО, БА́ННО діал. Теплий кожух, тільки шкода — Не на мене шитий (Т. Словник синонімів української мови
  6. жалко — Жа́лко і жа́лько, присл. жа́лько і жа́лко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. жалко — ЖА́ЛКО. 1. присудк. сл. Те саме, що жаль² 1. Жалко їй [матері] було своєї дитини, знівеченої, страшної, а все ж своєї, все ж дитини… (Мирний, І, 1954, 56); Їй чогось зразу жалко стало на людей, на свою родину… (Коцюб., І, 1955, 58). 2. у знач. присудк. Словник української мови в 11 томах