жалко
жа́лко
1》 присудк. сл. Те саме, що жаль II 1).
2》 у знач. присудк. сл. Про почуття смутку; про журбу, тугу за ким-, чим-небудь; сумно.
|| із спол. що і з інфін. Про почуття жалю з приводу чого-небудь.
3》 присудк. сл., чого і з інфін. Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось.
4》 рідко. Присл. до жалкий 3).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жалко — жа́лко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- жалко — ЖАЛЬКО пр., жаль, шкода, фр. прикро; (на серці) сумно, жалісно. Словник синонімів Караванського
- жалко — Жаль, шкода Словник чужослів Павло Штепа
- жалко — II. ШКО́ДА́ предикат (про почуття жалості, співчуття до когось, прикрості з якогось приводу, небажання втратити щось, позбутися чогось), ЖАЛЬ, ЖА́ЛКО, БА́ННО діал. Теплий кожух, тільки шкода — Не на мене шитий (Т. Словник синонімів української мови
- жалко — Жа́лко і жа́лько, присл. жа́лько і жа́лко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жалко — ЖА́ЛКО. 1. присудк. сл. Те саме, що жаль² 1. Жалко їй [матері] було своєї дитини, знівеченої, страшної, а все ж своєї, все ж дитини… (Мирний, І, 1954, 56); Їй чогось зразу жалко стало на людей, на свою родину… (Коцюб., І, 1955, 58). 2. у знач. присудк. Словник української мови в 11 томах
- жалко — Жалко нар. 1) Жаль, жалко. В матері дітки — нарівно жалко. Ном. № 9217. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. Мет. 39. 2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчіше. Словник української мови Грінченка