жених
Жених, -ха
м. Молодой человѣкъ, ухаживающій за дѣвушкой и пользующійся ея взаимностью; это названіе имѣетъ мѣсто только до формальнаго сватовства, послѣ котораго онъ называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко; жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. Мил. 81. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мил. 79. Мій первий женише! Мил. 68. А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Чуб. ІІІ. 466. ум. женишенько, женишок. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Чуб. V. 10. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Мил. 72. ув. женишище.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жених — жени́х іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- жених — Наречений, (на весіллі) молодий, етн. князь, флк. суджений. Словник синонімів Караванського
- жених — див. наречений Словник церковно-обрядової термінології
- жених — [жеиних] -ниеха, м. (на) -ниехов'і/-ниеху, мн. -ниехи, -ниех'іў Орфоепічний словник української мови
- жених — -а, ч. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар.-поет. суджений. || Про неодруженого чоловіка, що збирається одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жених — Молодий, наречений Словник чужослів Павло Штепа
- жених — див. молодий Словник синонімів Вусика
- жених — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Словник синонімів української мови
- жених — ЖЕНИ́Х, а́, ч. Чоловік стосовно до жінки, з якою збирається узяти шлюб; наречений, нар.-поет. суджений. У князя свято, виглядає Із Литви князя-жениха За рушниками до Рогніди (Шевч., II, 1953, 73); Жених був стриманий і скромний. Словник української мови в 11 томах