житце
Житце, -ця
с. ум. отъ жито.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- житце — житце́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- житце — -я, с. Зменш.-пестл. до жито. Великий тлумачний словник сучасної мови
- житце — ЖИТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до жи́то. Житце торік зародило, та зогнило (Фр., XIII, 1954, 36); Зайшов на ниву одинокий косар. Забрів по коліна в низькоросле ріденьке житце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 447). Словник української мови в 11 томах