1. Словник української мови в 11 томах

житце

ЖИТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до жи́то.

Житце торік зародило, та зогнило (Фр., XIII, 1954, 36);

Зайшов на ниву одинокий косар. Забрів по коліна в низькоросле ріденьке житце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 447).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. житце — житце́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. житце — -я, с. Зменш.-пестл. до жито. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. житце — Житце, -ця с. ум. отъ жито. Словник української мови Грінченка