1. Словник української мови в 11 томах

житуха

ЖИТУ́ХА, и, ж., фам. Спосіб існування кого-небудь.

— Ну, Мотя, здоров! — простяг він йому руку, —Дихаєш? Як житуха? (Смолич, І, 1958, 177);

— У вас тут житуха, — довірливо говорить він, звертаючись до Яреська (Гончар, Таврія.., 1957, 592).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. житуха — -и, ж., фам. Спосіб існування кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. житуха — И, ж. Життя. Подумай сам, говорив Іван, що нам для нормальної житухи нада? (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу