журавець
Журавець, -вця
м.
1) = журавель. Вх. Лем. 414.
2) раст. Hypericum perforatum L.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Журавець — Жура́вець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- журавець — -вця, ч., орн., зах. Журавель. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журавець — Журавель, журавлюка, (вона) журавлиця, журавка, журавочка, (воно) журавленя, журавленятко, (малий) журавлик, журавчик, журавличок Словник чужослів Павло Штепа
- журавець — ЖУРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Те саме, що гера́нь. У народній медицині Центральної Азії відвар кореня журавця рекомендують при проносах, шлунково-кишкових і грудних болях, кровохарканні, різних кровотечах (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- журавець — див. герань Універсальний словник-енциклопедія