1. Словник української мови Грінченка

журливий

Журливий, -а, -е

1) Склонный къ печали, часто грустящій. Я собі вдалася журлива, а Параска ніколи не зажуриться, все регочеться. Славяносерб. у.

2) Печальный, грустный. А Настя йде біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. МВ. ІІ. 52.

3) Заботливый, постоянно заботящійся. Гей не журливая та не клопотливая бурлацькая голова! Куди гляну, подивлюся: все чужая чужина. Канев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журливий — журли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. журливий — див. сумний Словник синонімів Вусика
  3. журливий — ЖУРНИЙ (настрій) невеселий, нерадісний, невтішний; (- пісню) повний смутку, сумовитий, тужливий, скорботний, тоскний, р. плакучий; (- думки) сумний, смутний; (дуб) зажурений; тлк. (хто) турботний, турботливий. Словник синонімів Караванського
  4. журливий — [журливией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. журливий — -а, -е. 1》 Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. || Який має схильність переживати за кого-небудь, турбуватися про кого-, що-небудь; турботливий. || Який виражає смуток, тугу, печаль; власт. людині, що журиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. журливий — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  7. журливий — Журли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. журливий — ЖУРЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. На рундучку сидить Гапка, зав’язана по брови чорною хусткою, очі заплакані, сама журливая (Вовчок, VI, 1956, 249); [Микита:] Біля вікна, самотня і журлива... Словник української мови в 11 томах