журливий

Значення в інших словниках

1. журливий — журли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. журливий — див. сумний Словник синонімів Вусика
3. журливий — ЖУРНИЙ (настрій) невеселий, нерадісний, невтішний; (- пісню) повний смутку, сумовитий, тужливий, скорботний, тоскний, р. плакучий; (- думки) сумний, смутний; (дуб) зажурений; тлк. (хто) турботний, турботливий. Словник синонімів Караванського
4. журливий — -а, -е. 1》 Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. || Який має схильність переживати за кого-небудь, турбуватися про кого-, що-небудь; турботливий. || Який виражає смуток, тугу, печаль; власт. людині, що журиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. журливий — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
6. журливий — Журли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. журливий — ЖУРЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. На рундучку сидить Гапка, зав’язана по брови чорною хусткою, очі заплакані, сама журливая (Вовчок, VI, 1956, 249); [Микита:] Біля вікна, самотня і журлива... Словник української мови в 11 томах
8. журливий — Журливий, -а, -е 1) Склонный къ печали, часто грустящій. Я собі вдалася журлива, а Параска ніколи не зажуриться, все регочеться. Славяносерб. у. 2) Печальный, грустный. А Настя йде біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. МВ. ІІ. 52. Словник української мови Грінченка