журитися
жури́тися
[журитиес'а]
-р'ус'а, журиес':а, журиец':а, жур'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- журитися — жури́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- журитися — I зажуритися, бідкатися, бідкуватися, горювати, досадувати, жалкувати, журитоньки (поетичне), журливитись, зажурити, засмучуватися, засумовитіти, засумувати, захандрити, зітхати, квилити, квиснути, киснути, матінкувати (часто говорити "ох, матінко!... Словник синонімів Вусика
- журитися — Сумувати, тужити, вішати <�хнюпити, опускати> голову, упадати серцем, д. банувати; с. убиватися; (за ким) бідкувати, побиватися, боліти <�уболівати> душею, тліти серцем <�душею>; (ким, про кого) гризтися, турбуватися, піклуватися, непокоїтися. Словник синонімів Караванського
- журитися — журюся, журишся, недок. 1》 без додатка. Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати. 2》 за ким, розм. по кому. Сумувати, тужити через відсутність або втрату кого-небудь. 3》 про кого – що, за кого – що, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журитися — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- журитися — Жури́тися, -рю́ся, -ришся, -ряться за ким, за чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- журитися — ЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, недок. 1. без додатка. Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати. Став мій Тарас чогось журитись; Сидить, головоньку схилив (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- журитися — Журитися, -рюся, -ришся гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Мет. 26. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Кв. 289. Як дівчині не журиться, — козак покидає!... Словник української мови Грінченка