1. Словник української мови Грінченка

журитися

Журитися, -рюся, -ришся

гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Мет. 26. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Кв. 289. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Мет. 79. Журитися ким. Заботиться о комъ, принимать къ сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує Господь малі мої діти дрібними кришечками. Подол. г. Журитися за ким, по кому. Грустить, печалиться по комъ. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. н. п. Ой умру я, умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? О. 1862. VI. 85. Ой чи журиться отець-мати по мені? Мет. 450. Журитися за чим, — чим. Заботиться о чемъ, хлопотать о чемъ. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Рудч. Ск. І. 124. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Ном. № 6207. Не журіться життям вашим. Єв. Мт. VI. 25.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журитися — жури́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. журитися — I зажуритися, бідкатися, бідкуватися, горювати, досадувати, жалкувати, журитоньки (поетичне), журливитись, зажурити, засмучуватися, засумовитіти, засумувати, захандрити, зітхати, квилити, квиснути, киснути, матінкувати (часто говорити "ох, матінко!... Словник синонімів Вусика
  3. журитися — Сумувати, тужити, вішати <�хнюпити, опускати> голову, упадати серцем, д. банувати; с. убиватися; (за ким) бідкувати, побиватися, боліти <�уболівати> душею, тліти серцем <�душею>; (ким, про кого) гризтися, турбуватися, піклуватися, непокоїтися. Словник синонімів Караванського
  4. журитися — [журитиес'а] -р'ус'а, журиес':а, журиец':а, жур'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а Орфоепічний словник української мови
  5. журитися — журюся, журишся, недок. 1》 без додатка. Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати. 2》 за ким, розм. по кому. Сумувати, тужити через відсутність або втрату кого-небудь. 3》 про кого – що, за кого – що, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. журитися — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. журитися — Жури́тися, -рю́ся, -ришся, -ряться за ким, за чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. журитися — ЖУРИ́ТИСЯ, журю́ся, жу́ришся, недок. 1. без додатка. Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати. Став мій Тарас чогось журитись; Сидить, головоньку схилив (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах